Аутоімунний тиреоїдит (АІТ) щитовидної залози - симптоми і лікування, причини розвитку хвороби

                                                                                                Хвороби щитовидної залози вже перестали бути рідкістю, але далеко не завжди їх легко діагностувати і вже тим більше розпізнати їх причину. Одним з таких захворювань і є аутоімунний тиреоїдит, який вважається серйозною патологією, але адекватне лікування дає можливість хворим прожити довге життя, хоча і з деякими обмеженнями. Сучасна наука ще багато чого не знає про природу тиреоїдиту, хоча вивчення цієї хвороби займає уми багатьох медичних світил. Аутоімунний тиреоїдит Це захворювання також часто називають зобом Хашимото, на честь японського лікаря, який вперше описав патологію ще в почав 20го століття. Звичайно, тоді він ще навіть не підозрював про те, які саме чинники провокують розвиток симптомів захворювання, припущення про аутоімунної природи тиреоїдиту з'явилося тільки в 60е роки 20го століття. Для цієї патології характерне порушення механізму контролю імунної системи організму, унаслідок якої імунітет розпізнає клітини щитовидної залози як сторонні і намагається їх знищити. Наслідком тиреоїдиту стає гіпотеріоз, тобто дефіцит гормонів щитовидки, які, перш за все, необхідні для нормального функціонування серцево-судинної системи та обміну речовин. У деяких випадках спостерігається серйозне коливання рівня гормонів, що може бути пов'язано з вагітністю, але нормально виносити і народити дитину при аутоімунному тиреоїдиті надзвичайно складно. У 30-40% пацієнтів, що мають проблеми зі щитовидкою, рано чи пізно виявляється саме це захворювання. Раніше вважалося, що воно розвивається у людей старше 40 років, але сучасні дані говорять про те, що навіть діти вже не можуть бути в безпеці. Причини розвитку хвороби Багато фахівців схиляються до думки, що зоб Хашимото є спадковим захворюванням, але поки ще стверджувати це безперечно досить складно. Скоріше вже можна стверджувати, що спадковість є супутнім фактором, який за певних обставин може себе проявити. Підвищений ризик розвитку даної патології є у ??пацієнтів, у яких найближчі родичі також мають проблеми зі щитовидною залозою. Згідно з даними статистики, жінки стикаються з аутоімунним тиреоїдитом приблизно в 5-7 разів частіше, ніж представники сильної статі, що й дає підстави вважати, що далеко не останню роль відіграють і статеві гормони. Це підтверджується і тим фактом, що дуже часто проблеми зі щитовидкою у жінок починаються саме під час вагітності або протягом першого року після народження малюка. У багатьох молодих мам прояви нездужання швидко проходять, але у кожної п'ятої жінки з їх числа все-таки розвивається аутоімунний тиреоїдит. Всі ми добре знаємо, що для нормальної роботи щитовидки потрібен йод, але мало хто замислюється над тим, що його надлишок так само небезпечний, як і дефіцит. Хоча надлишок цього елемента складно назвати найголовнішою причиною патології, в сукупності з іншими факторами він може досить серйозно нашкодити здоров'ю. Багато ракові хворі, які пройшли курс променевої терапії, з часом стикаються з проблемами зі щитовидною залозою, оскільки її клітини надзвичайно чутливі до будь-якого опроміненню. Захиститися в цьому випадку неможливо, але можна постаратися усунути інші чинники ризику і мінімізувати ймовірність розвитку патології. Симптоми Початкові стадії аутоімунного тиреоїдиту зазвичай протікають абсолютно безсимптомно або супроводжуються невеликими розладами функцій щитовидної залози, але в повну силу хвороба може себе показати тільки через кілька немає. У більшості випадків причиною для занепокоєння стає поява зоба на шиї, який є не тільки косметичним дефектом, але і може привести до дискомфорту при ковтанні та диханні. Симптоми зоба Хасімото практично повністю збігаються з симптомами гіпотиреозу, так як і сам гіпотеріоз є симптомом тиреоїдиту в даному випадку. До них відноситься: Біль у м'язах; Депресія; Спонтанний набір ваги; Одутлість обличчя та шиї; Безпліддя; Випадання волосся, посічені кінчики; Уповільнення серцевого ритму; Порушення стільця. Багато хто з цих симптомів також можуть зустрічатися і при інших захворюваннях, які ніяким чином не пов'язані зі щитовидною залозою, тому самостійна установка діагнозу на підставі одних симптомів неможливо. Тиреоїдит щитовидної залози - лікування Остаточно вилікувати аутоімунний тиреоїдит неможливо, але завдяки сучасним препаратам можна штучним чином підтримувати в організмі достатній рівень гормонів щитовидної залози, що дасть можливість хворим жити практично без обмежень. Для того щоб призначити правильну терапію, лікар обов'язково попередньо повинен з'ясувати у пацієнта його вік, вага, анамнез, інші прийняті медикаменти, провести клінічні та лабораторні дослідження. Слід пам'ятати, що в цьому випадку категорично заборонено застосування імуномодуляторів, які часто призначаються для стимуляції захисних сил організму під час простудних захворювань, так як це може тільки погіршити стан пацієнта і спровокувати значне погіршення функції щитовидної залози.