Неврологія. Науковий центр неврології РАМН (раніше НДІ неврології РАМН) - Міжреберна невралгія

             Л. С. Манвеловкандідат медичних наук ДУ Науковий центр неврології РАМНТермін "невралгія" походить від грецьких слів "neuron" - "нерв" і "algos" - біль. Цей біль поширюється по ходу нервів, супроводжуючись та іншими неприємними відчуттями, наприклад повзання мурашок, печіння або оніміння. Причини невралгії калейдоскопічно різноманітні: травми, зовнішні (важкі метали, бактеріальні токсини, деякі медикаменти) і внутрішні (пов'язані із захворюваннями внутрішніх органів) інтоксикації; деякі захворювання нервової системи (розсіяний склероз, полирадикулоневрит та ін.); інфекції (оперізуючий лишай, туберкульоз, бруцельоз та ін.); зниження імунітету; алергія; патологія хребта (додаткові ребра, остеохондроз, деформуючий спондильоз, грижі дисків); здавлювання нервових стовбурів в кістково-м'язових і кістково-зв'язкових каналах. Крім того, можливе виникнення невралгії при здавленні нервів рубцово-зміненими тканинами, пухлинами. Істотне значення мають зловживання алкоголем, цукровий діабет, порушення обміну вітамінів групи В, яке найчастіше відзначається при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритах, гепатитах, колітах, що супроводжуються порушеннями обміну речовин у нервовій тканині. До появи невралгії внаслідок гіпоксії нервових стовбурів (недостатнього припливу кисню) ведуть серцево-судинні захворювання: артеріальна гіпертонія, атеросклероз, ревматизм та ін., А також анемія (недокрів'я). Міжреберна невралгія може виникнути і при змінах у хребті у жінок в менопаузі внаслідок гормональних порушень, рідше - при ендокринних захворюваннях, наприклад при тиреотоксикозі, захворюваннях надниркових залоз, а також при тривалому лікуванні гормональними препаратами. Вона зустрічається і при інших захворюваннях, що супроводжуються остеопорозом (розрідженням кісткової тканини). Як ми бачимо, число причин, що призводять до міжреберної невралгії, надзвичайно велике, а адже тут були перераховані далеко не всі з них. Тому при виникненні болю в грудях не можна займатися самолікуванням, вважаючи "свій" діагноз безпомилковим, - це загрожує розвитком важких ускладнень. Потрібно обов'язково звернутися за медичною допомогою. Невралгія дуже рідко розвивається під дією тільки одного фактора. Захворювання переважно спостерігається у людей старшого віку, коли всі перераховані причини його виникнення діють на тлі вікових судинних змін. У дітей невралгія практично не зустрічається. При невралгії міжреберних нервів можуть відзначатися зміни як їх функції, так і структури. Однак тільки порушеннями в периферичних нервових волокнах не можна пояснити напади болю, які можуть по-з'явитися без будь-якого додаткового впливу. У формуванні больового нападу беруть участь утворення центральної нервової системи, контролюючі надходження імпульсів від периферичних нервових стовбурів. Зміни в центральній нервовій системі при болях підтверджуються даними електроенцефалографії, що дозволяє виявити характерні "спалахи" електричної активності мозку. Провідним проявом міжреберної невралгії є болі по ходу міжреберних нервів постійного характеру, часом нападоподібно посилюються, особливо при рухах і кашлі. Міжреберні проміжки болючі при обмацуванні, різко підвищена їх чутливість. Болі в грудній клітці можуть бути обумовлені найрізноманітнішими причинами. Наведемо лише окремі приклади, які допомагають відрізнити болю при міжреберної невралгії від болю при деяких широко поширених серцево-судинних захворюваннях, небезпечних для життя. При стенокардії біль швидко виникає і швидко проходить (протягом 3-5 хвилин). Типове її розташування - за грудиною, в області серця, вона може віддавати в плече, шию, ліву руку і лопатку. У хворого може виступити холодний піт, з'явитися страх смерті. Картина гострого інфаркту міокарда схожа з ознаками стенокардії, але характерні болі зберігаються довше і знімаються важче. Стан хворого при інфаркті важче, можливе падіння серцевої діяльності, артеріального тиску, нудота, блювота. Встановити справжню причину болю в грудях допомагають сучасні методи діагностики. Воістину революційний переворот в діагностиці захворювань справили рентгенівська комп'ютерна томографія та магнітно-резонансна томографія, що дозволяють виявити пухлини, судинні, запальні та інші ознаки ураження головного і спинного мозку, хребта і внутрішніх органів. В даний час ці методи широко застосовуються в практичній медицині. Лікування міжреберної невралгії насамперед спрямоване на усунення або корекцію зухвалих її причин. У гострому періоді захворювання рекомендують постільний режим протягом 1-3 днів. Хворий повинен лежати на твердій, рівній поверхні, найкраще підклавши під матрац щит. Допомагає легке, сухе тепло: електрична грілка, нагрітий пісок в мішечках, гірчичники, перцевий пластир на болючі місця. Слід уникати нахилів і поворотів тулуба, тривалого сидіння, а тим більше різких рухів, підняття важких предметів. Добре діє носіння корсета протягом декількох днів, але не довго, щоб не розвинулася м'язова слабкість. Медикаментозне лікування включає анальгетики (анальгін, седалгин, спазган), нестероїдні протизапальні препарати (ібупрофен, кетопрофен, диклофенак, целебрекс, вольтарен, індометацин, піроксикам) всередину, в ректальних свічках або внутрішньом'язово. Всі ці препарати слід приймати систематично по годинах, профілактично, не чекаючи посилення болів. Перераховані кошти не призначають при гострих шлунково-кишкових захворюваннях і з дуже великою обережністю - при хронічних поразках шлунково-кишкового тракту. У даному випадку може бути з успіхом застосований ФЛЕКС (кетопрофен) в силу особливостей двох його форм випуску - капсул і розчину для ін'єкцій. У безшовних капсулах запаяні діюча речовина у вигляді ліпофільній суспензії, контакт зі слизової шлунка повністю виключений, внаслідок чого забезпечена висока безпека і переносимість ФЛЕКС. Що стосується ін'єкційної форми, то завдяки приготуванню розчину безпосередньо перед введенням відсутня необхідність в стабілізаторах і консерванти. Ефективні також і дві інші форми випуску Флекс - гель і ректальні свічки. Проводять вітамінотерапію, особливо вітамінами групи В (В1, В6, В12), комбінованим препаратом мільгамма. Для розслаблення спазмованих м'язів призначають міорелаксанти (тизанидин, сирдалуд, баклофен, клоназепам), а також комбіновані препарати, що включають анальгетик і міорелаксант (МІАЛ-гін). При необхідності призначають заспокійливі засоби. При різких болях показана блокада розчинами новокаїну, лідокаїну. При тривалому перебігу захворювання застосовують глюкокортикостероїди (преднізолон та ін.). Ефективність лікування хворих з ураженнями хребта тканинними препаратами (румалон, хондроїтин сульфат) не доведена. Застосовуються також аплікації з димексидом. Широко використовуються фізіотерапевтичні методи лікування: діадинамічний і синусоидально модульовані струми, електрофорез і фонофорез лікарських засобів, ультрафіолетове опромінення та ін. Показана рефлексотерапія: голковколювання, припікання, лазеротерапія. Щоб запобігти переходу захворювання в хронічну форму з частими загостреннями, важливо виключити або значно зменшити дію шкідливих факторів, таких як важкі фізичні навантаження, психоемоційне перенапруження, зловживання алкоголем, захворювання нервової системи, внутрішніх органів та ін. Ще раз підкреслимо, що безумовно необхідним є як можна більш раннє звернення до лікаря при виникненні болю в грудях, які можуть бути одним із симптомів не тільки міжреберної невралгії, а й цілого ряду інших, у тому числі і важких, небезпечних для життя захворювань. Недарма східна мудрість говорить: "Гой легку хворобу, щоб не довелося лікувати важку". © Журнал "Нерви", 2007, №2 наверх новини Вакансії