Сучасні методи виявлення, лікування та профілактики раку щитовидної залози

Перш за все, варто зауважити, що диференціальна діагностика при наявності вузлів або зоба зводиться до чіткого розмежування характеру процесу в залозі: добрий або злоякісний. Сучасні способи діагностики раку щитовидної залози У всіх випадках потрібно виключити злоякісну пухлину. За чітким ознаками малігнізації зоб піддається активному лікуванню. Лише наявність вузла в щитовидній залозі не є показанням до активної хірургічного втручання. Якщо злоякісний характер вузлів не доведений, то за ними спостерігають, виконуючи УЗД з інтервалом в 1 рік. Збільшення в розмірах вузла або зоба, поява ультразвукових феноменів, патогномонічних для раку, є підставою для пункції і уточнення цитологічного складу вузла. Медулярний рак може бути складовою частиною синдрому множинних ендокринних новоутворень - синдрому МЕН. Виділяють МЕН II А (медулярний рак, феохромоцитома, гіперплазія паращитовидних залоз - цей синдром описаний в 1961) і МЕН II В (медулярний рак, феохромоцитома, множинні невриноми слизових оболонок). У 93-95% хворих з синдромом МЕН виявляють точкові мутації прото-онкогена с-геї. Він кодує рецептор нейротропного фактора, який регулює диференціювання і проліферацію клітин-похідних нервового гребеня. Мутації з-геї сприяють активації рецептора тирозинкінази і трансформації нейроектодермальні клітин. Диференціальну діагностику проводять під час операцій на щитовидній залозі, коли виконується експрес-біопсія, особливо за наявності ділянок, макроскопически підозрілих на рак. Завдяки трансопераційній біопсії можна визначити обсяг хірургічного втручання. Лікування раку щитовидної залози, або як лікувати рак щитовидної залози? Лікування раку щитовидної залози частіше хірургічне. Достатня діагностична спрямованість на можливість малігнізації у випадках зобної трансформації щитовидної залози дозволяє своєчасно встановити діагноз злоякісної пухлини і провести хірургічне лікування. Як правило, виконується тотальна тиреоїдектомія. Після видалення злоякісної пухлини щитовидної залози призначають Ь-тироксин в дозі 200-З00 мкг для придушення секреції тиротропіну і інгібування можливих клітин пухлини. Через 8 тижнів лікування препарати відміняють. Через 2-3 тижнів після цього призначають діагностичну дозу радіоактивного йоду (1 м Кі) і виконують сканування всього тіла. При наявності залишків тиреоїдної тканини призначають йод-131 в дозі 50 МКІ, у разі віддалених метастазів - 80-150 МКІ. Дистанційну променеву терапію диференційованого раку щитовидної залози не проводять, оскільки він є радіорезистентними. Цей вид лікування використовують для анапластичного раку та лімфом, які є рентгеночувствітельнимі. Терапію тільки радіоактивним йодом призначають у разі іноперабельних гістологічно підтвердженого раку щитовидної залози. Після проведеного активного лікування хворі довічно приймають Ь-тироксин в дозі (орієнтовно 200-250 мкг), щоб підтримувати вміст тиротропіну в плазмі крові нижче нижньої межі норми. Прогноз при диференційованому раку щитовидної залози сприятливий. Пацієнти перебувають на замісній терапії без істотних обмежень працездатності. Молоді прооперовані жінки можуть вагітніти, виношувати і народжувати дітей. Необхідною умовою є стійка компенсація гіпотиреозу з підтриманням змісту тіротропіна нижче нижньої межі норми. Профілактика раку щитовидної залози полягає в адекватному йодному забезпеченні населення йододефіцитних регіонів. Особливої ??уваги вимагає виправдане призначення радіоізотопних і рентгенівських методів обстеження голови та шиї.