Лікування бронхоектактіческой хвороби народними засобами. Методи лікування бронхоектатичної хвороби в домашніх умовах.

Бронхоектатична хвороба - хронічне рецидивуюче захворювання органів дихання, яке характеризується патологічними і незворотними розширеннями і деформацією бронхів (бронхоектази), а також гнійним запаленням в них. Даною патологією частіше страждають чоловіки (до 65%), ніж жінки, а виникає вона частіше у віці 5-25 років. Однак час початку хвороби найчастіше встановити важко, так як перші прояви бронхоектатичної хвороби спочатку схожі на звичайну «застуду». На сьогоднішній момент досі до кінця не вивчені причини розвитку даної патології. Вчені досі сперечаються про важливість і першорядності окремих факторів. Основними факторами, з якими згодна більшість дослідників, є: спадкова схильність; вроджені вади розвитку бронхів; часті бронхолегеневі інфекції (пневмонії, туберкульоз, вірусні інфекції); попадання сторонніх тіл в бронхіальне дерево (рідко). У результаті впливу вищеописаних причин, в «слабких» місцях бронхіальногодерева порушується повітрообмін, виникає запалення, що призводить до змін слизового і м'язового шарів бронхів. Стаючи більш м'якими і податливими, бронхи поступово розширюються. Легенева тканина при цьому зморщується і викликає ще більшу деформацію бронхів. Поступово запальний процес доходить до нервових закінчень, артерій і вен, які регулюють процеси життєдіяльності в дихальній системі. З приєднанням інфекції починає утворюватися гнійна мокрота. Класифікація бронхоектатичної болезніпо типом деформації бронхів: мішечкуваті, циліндричні, веретеноподібні і змішані; по вираженості поширення процесу: односторонні і двосторонні (із зазначенням сегмента або частки легені); по стадії перебігу бронхоектатичної хвороби: загострення і ремісія; станом тканин ураженого відділу легені: ателектатіческіе і не супроводжуються ателектазом; за причинами виникнення: вроджені та набуті; з клінічної ступеня захворювання: легка, виражена, важка і ускладнена форми. Спочатку захворювання може нічим не відрізнятися від звичайної вірусної інфекції. Тому дуже важливо правильно і ретельно збирати анамнез і обстежити хворого, а пацієнтам не займатися самолікуванням. Основною скаргою у таких пацієнтів буде кашель з відділенням рясної гнійної мокроти («повним ротом»). Найбільш рясне виділення мокротиння спостерігається вранці або в «дренажних позиціях» організму (нахил тіла вперед, поворот на «здорову» сторону та ін.). Мокротиння має неприємний, виражений гнильний запах. Зазвичай вона поділяється на два шари: верхній являє собою в'язку рідину з домішкою слини, нижня частина - гнійний осад. У період ремісії мокротиння може і не бути. У важких випадках може спостерігатися кровохаркання. Також у пацієнтів спостерігається задишка і болі в грудній клітці. Це пояснюється втягненням у гнійно-запальний процес плеври. Підвищення температури спостерігається тільки в період загострення. Температура має властивість зменшуватися пошлее відхаркування рясної кількості мокротиння. Огляд лікаря-пульмонолога (аускультація і перкусія легень). Проведення загальноклінічного обстеження, яке буде включати дослідження крові і сечі, а також біохімічне дослідження крові. Клінічний, бактеріологічний і бактеріоскопічне аналіз харкотиння з перевіркою на чутливість до антибіотиків. Бронхоскопічне дослідження (з діагностичною і лікувальною точки зору). Бронхографія з контрастуванням. Рентгенологічне дослідження легенів. Комп'ютерна томографія легень. Консервативне лікування показано в початкових стадіях, при незначній вираженості патології. Консервативна терапія у пацієнтів з маловираженим клінікою дозволяє попереджати і швидко усувати загострення, у важких хворих дозволяє попереджати поширення захворювання і розвиток ускладнень. Головним методом консервативної терапії є бронхоскопія. Головним завданням - евакуація (видалення) гнійного вмісту та введення антимікробних препаратів (антибіотиків цефалоспоринового групи, макролідів, аміноглікозидів, антибіотиків пеніцилінового ряду та ін.) В уражені ділянки бронхів. Поряд з антимікробними препаратами можна вводити і муколітичні засоби (лазолван). Для поліпшення відходження мокроти застосовують лужне пиття, електрофорез, дихальну гімнастику. Хорошу ефективність показали вібраційний масаж, санаторно-курортне лікування, загальнозміцнююча терапія (полівітамінні препарати), дотримання режиму праці та відпочинку, повноцінне харчування. При відсутності ефекту від консервативного лікування, показано хірургічне втручання. Суть його полягає у видаленні зміненої ділянки легені (лобектомія). Операція при бронхоектатичної хвороби в більшості випадків призводить до повного виліковування. Пацієнт повинен регулярно проходити курси протизапальної терапії, що дозволяє досягти тривалої ремісії. Незважаючи на велику кількість різних препаратів, бронхоектатична хвороба продовжує залишатися серйозною проблемою для багатьох людей. З часом вона прогресує. Апітерапевти рекомендують доповнювати традиційну терапію даної патології призначенням бджолопродуктів. Їх слід використовувати як при загостренні, так і під час ремісії. Прополіс є одним з найбільш ефективних засобів, що використовуються при лікуванні бронхоектатичної хвороби. Він має протимікробну, протизапальну та знеболювальну дію. Приймається всередину у вигляді 10%, 20% і 30% спиртових розчинів, 10% і 20% водних розчинів, а також зовнішньо у вигляді аплікацій на грудну клітку при больовому синдромі. Хороший результат дає інгаляція водного екстракту прополісу. На процедуру беруть 3-5 мл настойки, час інгаляції 3-5 хвилин. Курс лікування становить 7-10 днів. В екстракті личинок воскової молі містяться речовини, які покращують регенерацію клітин і тканин бронхолегеневої системи, покращують обмінні процеси в них, а також підвищують опірність організму до інфекцій. Призначається з розрахунку 3 краплі на кожні 10 кг ваги пацієнта 2 рази на день за півгодини до їди або через 1 годину після прийому їжі курсом 1-1,5 місяці. Пилок і перга роблять сильний адаптогенний вплив, стимулюють імунний захист організму від несприятливих зовнішніх впливів і мають протизапальний ефект. Приймають всередину або обніжжя, або пергу протягом 1 місяця. Мед широко використовується для лікування бронхоектатичної хвороби. Він має протимікробну і протизапальну дію, стимулює роботу імунної системи і виробляє загальнозміцнюючий ефект. Приймається 20-30 грам 3-4 рази на добу за 1,5-2 години до їжі або через 3 години після прийому їжі. Дані бджолопродукти мають протизапальну та імуностимулюючу дію. Маточне молочко застосовується під язик по 25-50 мг 2 рази на день за півгодини до їжі протягом 1-2 місяців у вигляді нативного продукту або з медом у вигляді медових композицій: «Апиток», «Апі-фітотонус», «Апітонус». Трутневий гомогенат слід застосовувати вранці та вдень по 1 ч. Ложці за 30 хвилин до їжі також протягом 1-2 місяців. Ефективно поєднувати пероральний прийом з аерозольними інгаляціями меду. Для інгаляції використовується 5-7 мл 50% водного розчину меду. Процедури рекомендується робити двічі на день по 20 хвилин. При загостренні процесу курс становить 10-15 днів, при ремісії - 20-40 днів.