лікування герпетичної інфекції у дітей

Герпес 6 типу був знайомий людству ще багато тисячоліть тому. Рівних в природі названої вірусної герпетичної інфекції за поширеністю не існує. Як показують проведені дослідження, носіями названого вірусу серед дорослих людей є від 60 відсотків до 96 відсотків населення. Доведено науково, що до названої інфекції сприйнятливі не тільки люди, хворіють їй навіть тварини, в числі останніх значаться собаки, миші, коні, кролики та інші. На сьогоднішній день епідеміологам відомо про існування вірусу більше ста різновидів, серед людей зустрічаються лише його вісім видів, герпес 6 типу - один з них. Відомо, що названий вірус репродукується в лімфоцитах, макрофагах, він вражає в основному Т-лімфоцити, що є для нього своєрідними клітинами-мішенями. У природі поширені два підтипи вірусу, їх називають А і В, кожен має свої генетичні та епідеміологічні відмінності. Так, підтип В, ??наприклад, зустрічається набагато частіше, він відрізняється більшою своєю поширеністю в епідеміологічному плані, тоді як підтип А - це переважно доля пацієнтів, у яких є проблеми з імунодефіцитом, і серйозні. Підтип А, можна сказати, просто стереже людей, у яких ослаблена імунна система внаслідок, скажімо, ВІЛ-інфікування, або хворих гемобластозами. Велика частина людей, хто так чи інакше придбав герпес 6 типу, страждає від прихованої (латентної) інфекції, що сформувалася в їх організмі, хоча клінічні синдроми вірусу офіційній медицині відомі. Не часто, але у деяких хворих вони проявляються. Такі випадки не раз описані докладно в спеціальній літературі. Так, вплив вірусу на організм може викликати у інфікованого їм людини мононуклеозоподібний синдром, гостру лихоманку або раптову екзантему. Заразитися герпетичною інфекцією цілком можуть і навіть немовлята, як показує практика, це трапляється після зникнення з їх крові антитіл, які раніше були вироблені материнським організмом. Герпес 6 типу, що відноситься до підтипу В, служить, як зазначалося вище, збудником раптової екзантеми, Так називається досить поширена, особливо серед дітей, інфекція, яка проявляється, як правило, у малюків, починаючи від 4 місяців від народження і до трирічних. Зазвичай захворювання характеризується своїм гострим початком, коли у дитини раптово до 39 градусів і більше підвищується температура, потім ще протягом трьох днів залишається помірно-виражена інтоксикація організму. На четвертий день висока температура приходить в норму, а на тілі інфікованого малюка з'являється висип, що складається з елементів блідо-рожевого кольору, кожен з яких досягає в діаметрі від 2 міліметрів і до 5. Її улюблене місце - живіт, груди, спина дитини, любить вона також «прописуватися» в місцях згинання ніг і рук малюка. Такі висипання на шкірі, викликані герпесом 6 типу, зникають безслідно приблизно через пару-трійку днів після своєї появи. Також з вірусом пов'язують напряму поява у грудних дитинку фатального гемофагоцитарний синдрому. Крім усього іншого, вірус підтипу В здатний викликати у немовлят фебрильні напади, для дітей старшого віку він може бути чреватий виникненням енцефаліту або мононуклеозоподібних синдрому, пацієнти, у кого слабкий імунітет, ризикують «обзавестися» генералізованої інфекцією або пневмонією. Герпес 6 типу певною мірою сприяє розвитку так званого синдрому хронічної втоми. Починається він приблизно як грип, в горлі з'являються традиційні болю, до 38 градусів підвищується температура тіла, потім це грипоподібний стан поступово переходить в розбитість, незрозуміло звідки з'явилася генералізовану м'язову слабкість, які переслідують людину постійно. У хворого незначно збільшуються в розмірах пахвові, шийні і потиличні лімфатичні вузли, він страждає від мігруючої міалгії, артралгії, кудись іде по ночах сон, в результаті чого знижується працездатність, з'являється підвищена стомлюваність, яка переходить поступово в тривалу втому, розвивається дратівливість, нестійкість емоційного стану. Чи відчуваєте щось подібне і ви, відчуваєте втому і розбитість навіть після повноцінного відпочинку - негайно до лікаря! Інфікування герпесом 6 типу небезпечно для реципієнтів самих різних органів, адже інфекція може легко спровокувати розвиток у них, припустимо, лейкопенії, інтерстиціальної пневмонії, менінгоенцефаліту, гепатиту, інших супутніх захворювань. Фахівці стверджують, що названий вірус причетний і до розвитку захворювань лімфопроліферативного толку, в тому числі злоякісних лімформ. А дослідження, проведені з вивченням складу периферичної крові інфікованих, говорять про наявність в ній відносного лимфоцитоза, моноцитоза, нейтропенії та лейкопенії. Механізми і шляхи, за допомогою яких герпес 6 типу передається від людини до людини, поки що вивчені недостатньо. Вірус в осіб, інфікованих їм, живе, як відомо, в носоглотці і порожнини рота, може виділятися з організму людини зі слизом або слиною, звідси випливає, що заразитися герпесного інфекцією можна цілком при диханні або поцілунках, тобто повітряно-крапельним, а ще орально-оральним шляхом. Цей висновок підтверджує і той факт, що герпес 6 типу знаходять в носоглоткової слизу, як і в слині інфікованих. Науці відомі також випадки професійного зараження, коли, наприклад, вірус передавався через медичні інструменти, що були забруднені кров'ю людей, хворих вірусом герпесу або інфікованих. Скажімо, при виконанні якихось маніпуляцій випадково себе вкололи шприцом. У зв'язку з цим в групі особливого ризику значаться в першу чергу наркомани і медпрацівники. Герпес 6 типу можна передати людині під час трансплантації органів, при гемотрансфузіях, а також через заражені його вірусом медичні інструменти. Є думка, що герпес 6 типу провокує розвиток симптомів, схожих з симптомами відомого енцефаліту, що має ознаки судомних синдромів, гістіоцитарної некротичного лімфаденіту, а в разі первинного зараження хворих, що мають важкі форми імунодефіцитів, ще й фулмінантний енцефаломієліт. Діагностують герпес 6 типу, використовуючи молекулярно-біологічний і імунохімічний методи. Моноцитоз, відносний лімфоцитоз, лейкопенію визначає клінічний аналіз крові. На жаль, методик ефективної профілактики названого вірусу поки що не розроблено. Рішення про проведення комплексу заходів, що складаються з обстеження пацієнта, яких-небудь лікувальних маніпуляцій, призначень медикаментозних препаратів, приймає лікар, враховуючи стан пацієнта. Як видно, герпес 6 типу в Росії не рідкість, хоча такий діагноз лікарі встановлюють зовсім не часто. Причина цьому - на догоспітальному етапі гіпердіагностика краснухи, у стаціонарі же пацієнтам часто встановлюють неправильний діагноз, називаючи захворювання алергічної висипом. Останнє, у свою чергу, веде до помилок у лікуванні хворих, яким, як правило, найчастіше призначають антибіотики. Тому зараз фахівці від науки ставлять питання про необхідність вироблення єдиних рекомендацій, що стосуються застосування при лікуванні герпесних інфекцій специфічних противірусних препаратів.